Про цей досвід, рішення та людей
Мар’яна ЄВДОЧЕНКО: «Люди, яким ми допомогли з роботою, вони повірили в себе та почали «повертатися» до суспільства – а ми зрозуміли, що всі працюємо на одному енергетичному фронті»
В умовах війни українські виробничі компанії одночасно тримають економічний та енергетичний фронт – і для них питання людського ресурсу набуває критичного значення. Кадровий голод, зміна структури ринку праці, повернення ветеранів, зростання ролі жінок у технічних професіях та потреба в молодих фахівцях змушують бізнес переглядати підходи до найму й адаптації персоналу.
Для ТОВ «ЕДС-ПАУЕР» участь у проєкті HR boost For Better Employment стала точкою системних з мін.
Про цей досвід, конкретні рішення та людей, які стоять за цифрами, розповідає випускниця проєкту Мар’яна ЄВДОЧЕНКО, керівник департаменту персоналу та кадрів ТОВ «ЕДС-ПАУЕР» (м. Дніпро).
Пані Мар’яно, де Ви особисто шукаєте точок власного росту, для себе і для компанії, яку представляєте?
Сьогодення, попри все, на щастя пропонує проєкти, до яких хочеться долучатись, якщо ти хочеш розвивати себе та компанію. Воно диктує певні правила існування на ринку праці. Саме я зіштовхнулась із низкою проблем найму та адаптації певних цільових аудиторій, про які не вчать у вищих закладах освіти та на кадрових платформах. Коли почула про проєкт HR boost, вирішила, що це саме те, що потрібно мені та моїй компанії саме зараз – а може, ще й вчора. Кадровий «голод» стає все прогресивніший.
Були конкретні, чітко сплановані запити?
Наша компанія виготовляє силове енергетичне обладнання – це виробництво, де традиційно працюють переважно чоловіки. Після проєкту було прийнято рішення долучати жінок до «чоловічих» професій, навчати їх і розробляти адаптацію під ці ролі. Було закуплено обладнання, яке полегшує умови праці. Також ми впроваджуємо бережливе виробництво за системою LEEN – операції оптимізовані та лінійні, що дозволяє спростити процеси на окремих дільницях.
Чи з’явилися нові HR-процеси або політики, які особливо допомогли вразливим групам?
Так, у компанії з’явилася політика психологічної підтримки залучених ветеранів. Ми щільно співпрацюємо з ВНЗ, із молоддю, – студентами. Відкриваємо сучасні лабораторії у закладах освіти, зокрема, маємо дві лабораторії спільно з НТУ «Дніпровська політехніка». Створюємо навчальні проєкти за нашою специфікою та залучаємо студентів до виробничих і переддипломних практик із можливістю роботи за дуальною формою освіти.
Щодо ВПО – впроваджена політика компенсації житла для всієї родини працівника, а також нещодавно з’явилася опція харчування на виробництві.
Які з інструментів, представлених у Проєкті, запрацювали найшвидше і що дало перші результати?
Співпраця зі спілками ветеранів – їх залучення до праці, психологічна підтримка та наставництво. Активне долучення жінок до роботи на виробництві. А також системна робота зі студентами.
Чи можете згадати реальні приклади, коли нові підходи допомогли конкретним людям?
Таких випадків багато. Майже за весь 2025 рік практику на підприємстві пройшли 47 студентів, із них 32 вже працюють і навчаються за дуальною формою. На виробництві сьогодні працюють 10 жінок – на початку 2025 року була лише одна. Щодо ветеранів – на кінець 2025 року успішно пройшли адаптацію та були працевлаштовані 16 осіб, тоді як на початку року їх було двоє.
Сінякова Наталія Іванівна, 42 роки. Працювала декілька років на виробничому підприємстві, на конвеєрі обробки риби. Цех був холодним, а умови для праці були несприятливі. Побачила нашу відкриту вакансію «електромонтажник», та, не маючи потрібного фаху, вирішила відгукнутись на вакансію. А ми вирішили спробувати навчити жінку на виробництві простій операції на дільниці підготовки шлейфів. Для неї ця робота виявилась цікавою та легкою, вона швидко адаптувалась та набула навиків для роботи, навчилась читати однолінійні електричні схеми.
Оскільки на попередньому виробництві в цеху був конвеєр, це допомогло у нас на виробництві якісно та швидко робити обробку дротів, а саме ізоляцію наконечників.
Що саме змінилося для цих людей?
Люди повірили в себе та оточую чих, почали повертатися до суспільства і повертати себе собі. З’явилося відчуття відповідальності за важливий процес виробництва обладнання – адже ми всі сьогодні на одному енергетичному фронті. Щодо мене – мені безумовно приємно бачити надію та вдячність в очах працівників, за яких я несу відповідальність.
Над чим працюєте зараз?
Працюю щонайменше над утриманням динаміки 2025 року та розвитком корпоративної культури задля кращих умов праці. Наразі це робота над програмою страхування життя для працівників, аналіз заробітних плат і розробка політики віддаленої роботи для вузькопрофільних спеціалістів з інших міст і навіть країн.
Що б хотіли масштабувати найближчим часом?
Хочеться глибше впроваджувати ШІ в HR-процеси та кадрове діловодство. І я точно розумію: щоб сформувати кадровий резерв, потрібно дивитися не поверхнево на пошук цільових аудиторій, потрібних нашій компанії, переглядати процеси та підлаштовуватися під умови, які сьогодні диктує час.
Я вдячна вдячна менторам проєкту, які надихають і навчають важливому в цей непростий час. Людський ресурс – це скарб. Для мене, як до сих пір, це був найбільш організаційно збалансований, інформативний і конструктивний Проєкт – щирий та натхненний.
Дякую за розмову!
Публікацію здійснено в рамках реалізації Проєкту “Посилення HR для кращої зайнятості: вдосконалення кадрових практик для інклюзивного працевлаштування кваліфікованої робочої сили”, яка впроваджується ГО "Центр "Ментор" за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL).